Запобігання булінгу в шкільному середовищі.

Деталі

Категорія: Безпека життєдіяльності

Опубліковано: Вівторок, 17 квітня 2018, 08:08

Автор: Super User

Перегляди: 251

Дитина в ситуації шкільного насилля.

Запобігання булінгу в шкільному середовищі.

     Булінг (англ. bully – залякувати, цькувати) – це прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм

інтересам.

     Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають:

·       фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;

·       особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;

·       особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;

·       страх перед школою;

·       відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);

·       певні хвороби;

·       низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні;

·       обдаровані діти;

·       неохайні (мають брудні речі, неприємний запах);

·       фізично слабкі, невпевнені, емоційно реагуючі, тривожні.

До чого може призвести булінг?

     Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

     Ті, хто піддаються булінгу:

– втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

– відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

– втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

– втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

     Ті, хто булять:

– частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

– частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

     Ті, хто вимушені спостерігати:

– часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

– потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

     Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

     Поради батькам для того, щоб їх дитина не стала «вигнанцем» (учасником булінгу)  

     Для того щоб запобігти потраплянню дитини до групи ризику, вони можуть порадити дитині:
– не намагатися виділятися серед інших, якщо немає для цього підстав;
– не хвалитися своїм матеріальним становищем, батьками, сучасними гаджетами;
– не зазнаватися і не задиратися, не показувати свою перевагу над іншими;
– не ябедничати і не підлизуватися до вчителів;
– не ігнорувати «рішення» класу, якщо вони не суперечать моральним нормам не пливти проти течії свого «колективу»;
– не давати приводу для приниження почуття власної гідності;
– не демонструвати свою фізичну силу;
– не звертатися до жалості оточуючих у зв’язку зі своїми хронічними захворюваннями або якимись фізичними вадами;
– більше не показувати свою слабість.
     Можна порадити своїй дитині також:
– знайти спільну мову з кожним учнем у класі;
– відшукати собі друга серед ровесників, а краще не одного;
– запрошувати однокласників у гості;
– не намагатися завжди перемагати у своїх суперечках з ровесниками;
– навчитися програвати і поступатися, якщо дитина справді не права;
– навчитися поважати думку своїх однокласників.

     Якщо профілактичні заходи не допомогли і дитина все ж стала жертвою булінгу, батьки повинні:
– звернути увагу на те, що трапилося з дитиною і контролювати ситуацію;
– спробувати зрозуміти справжню причину того, що сталося з дитиною;
– переконатися, що дитина дійсно стала жертвою шкільного булінгу;
– повідомити про це вчителя і шкільного психолога;
– спільно з дитиною та працівниками школи спробувати знайти шляхи виходу з ситуації, що склалася;
– якщо дитина була дуже налякана і приголомшена тим, що трапилося, не відправляти її наступного дня до школи;
– при важких переживаннях стресу спробувати перевести дитину до іншого класу або навіть школи;
– при посттравматичному стресовому синдромі негайно звернутися до фахівців.

   ЯК БАТЬКАМ І ВЧИТЕЛЯМ ЗАПОБІГТИ БУЛІНГУ?

     Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

1.       Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля – булінг не можна ігнорувати.

2.       Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.

3.       Уникайте слів жертва чи агресор – це призводить до стигматизації.

4.       Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

5.       Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

6.       Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

7.       Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.

8.       Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.

9.       Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.

10.  Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

До роботи з профілактики та подолання булінгу необхідно залучати всіх учасників навчально-виховного процесу – батьків, адміністрацію, учнів, педагогів.

Тільки спільними зусиллями можна впоратися з дитячою агресією та жорстокістю.

Викресли булінг зі свого життя!

Обережно бурульки!

Деталі

Категорія: Безпека життєдіяльності

Опубліковано: Середа, 28 березня 2018, 11:27

Автор: Super User

Перегляди: 124

Нестійкі погодні умови – відлига вдень і заморозки вночі та значне нагромадження снігового покриву на покрівлях будинків сприяють активному утворенню бурульок та призводять до сповзання снігу, особливо зі старих будинків з похилим дахом, виступаючих архітектурних частин будівель.

Застерігаємо: йдучи повз будинків у період танення снігу, необхідно обходити ділянки, де звисають бурульки, бути особливо уважним. Проходячи ці місця, спершу необхідно впевнитись у відсутності загрози падіння льодових наростів та бурульок.

По можливості слід триматись на відстані 3-5 метрів від будинків та інших споруд, вибираючи найбільш безпечний маршрут руху вулицями міста. Ні в якому разі не заходити за спеціальні огорожі, якими огороджені небезпечні місця.

         Щоб не стати жертвою крижаних бурульок, які можуть впасти на пішохода з настанням потепління необхідно:

• проходячи повз будинків або біля високих дерев, необхідно переконатися у відсутності загрози падіння льодових наростів;
• не ходити під дахом будівель, а також під балконами, де навислі бурульки;
• пішоходам не заходити за межі встановлених огорож, а в місцях їх відсутності самому звернути увагу на наявність небезпечних утворень з криги і снігу на дахах будинків;
• Відповідним службам різного підпорядкування попереджувати про необхідність своєчасного усунення небезпеки падіння крижаних бурульок на пішоходів і можливих наслідків таких надзвичайних ситуацій, особливу увагу звертати на роз’яснювальну роботу серед школярів.

         Пам’ятайте, що дотримання цих основних заходів безпеки та порад дозволить вам уникнути трагедії.

Будьте пильними, бережіть себе!

Посібник методичних рекомендацій та пам’яток учням щодо запобігання та недопущення надзвичайних ситуацій

Деталі

Категорія: Безпека життєдіяльності

Опубліковано: П'ятниця, 30 березня 2018, 08:13

Автор: Super User

Перегляди: 118

Посібник методичних рекомендацій та пам’яток учням щодо запобігання та недопущення надзвичайних ситуацій

ОБЕРЕЖНО ПЕДИКУЛЬОЗ!

Деталі

Категорія: Безпека життєдіяльності

Опубліковано: Понеділок, 06 лютого 2017, 12:50

Автор: Super User

Перегляди: 562

Профілактика педикульозу

Шановні батьки!

З настанням осінньо-зимового періоду традиційно збільшується кількість хворих на педикульоз серед дітей. Наполегливо просимо як мінімум раз в три дні ретельно оглядати волосся дитини, при підозрі на виявлення педикульозу не допускати дитину до занять, повідомити адміністрацію закладу або класного керівника (можна анонімно) про факт хвороби для вжиття нами заходів про нерозповсюдженню педикульозу у дитячому колективі. Незабувайте про обов’язкову повторну обробку волосся після видалення паразитів (згідно інструкції по використанню того деззасобу, який Ви обрали), обов’язковість обробки одягу, головних уборів тощо. Надаємо детальну інформацію про педикульоз.

Що треба знати про педикульоз

За даними Українського центру з рикетсіозів в Україні, як і в цілому в світі реєструється збільшення ураженості населення на педикульоз. Причиною цього явища вважають біологічні властивості вошей (лат. Pedikula) та збільшення міграційного процесу в світі.

Головні та платтяні воші можуть передавати інфекційні захворювання.

Слід пам’ятати, що ураження педикульозом можливе при тісному контакті через головний убір, гребінці (головний педикульоз), через постільну білизну, одяг тощо (платтяний педикульоз) в різних місцях спільного перебування людей: на вокзалі, в громадському транспорті, в потязі, тощо, тобто там, де перебуває завошивлений і є умови для переходу вошей на незавошивлену особу.

Лікування й профілактика педикульозу (пам'ятка для населення)

Педикульоз або вошивість - специфічне паразитування на людині вошей, що харчуються її кров'ю. Розрізняють три види вошей: платтяні, головні й лобкові.

Головна воша живе на волосяному покриві голови.

Платтяні воші більшу частину часу ховаються в одязі, паразитуючи на тілі "хазяїна" тільки кілька хвилин на добу. Найчастіше цих вошей можна виявити в місцях ущільнення одягу (у складках, швах), там же вони відкладають яйця.

Лобкова воша вражає в основному шкіру лобка й промежини, а іноді й пахвові западини, брови й вії.

Розмножуються воші, відкладаючи яйця (гниди), які тримаються в корінні волосся за рахунок клейких виділень. Через 3-8 днів з них з'являються личинки, які вже через 3 тижні досягають повноцінного розвитку. Зовні маленька й доросла воша відрізняються лише розміром. Воші мають коричневе, сіре або ясно-жовте офарблення. Їхній розмір варіюється від 0,5 до 6 мм (лобкова - до 1,5 мм). Завдяки трьом парам ніжок, паразит прикріплюється до волосся хазяїна, утворюючи клішні, що допомагає втримуватися на тілі людини. Воша має ротовий колючо-сисний апарат. Під час ссання комаха протикає шкіру хоботком, що супроводжується сверблячкою на шкірі людини. Тривалість життя комахи на тілі "хазяїна" становить 1-2 місяці, у зовнішньому середовищі - 3-7 діб.

Вважається, що вошивість, або педикульоз (від латинського Pediculus - воша) супроводжує місця, які є вогнищами природних катаклізмів і кризових ситуацій у суспільстві.

Вошивість - показник низької санітарної культури, результат зневаги елементарними гігієнічними правилами (регулярним миттям тіла й голови, зміною білизни, доглядом за волоссям). Незважаючи на це, жодна освічена, вихована й охайна людина не може бути застрахована від ураженості. Зараження може відбутися при прямому контакті з завошивленим чи при використанні заражених речей (шапок, рушників, постільної білизни, гребінців), при відвідуванні бань, саун, басейнів. По легкості зараження педикульозу частіше піддаються діти в організованих колективах.

Медичне значення педикульозу обумовлене тим, що воші є переносниками збудника епідемічного висипного тифу й волинської лихоманки. Небезпека зараження тифом від вошей виникає через 4 доби з моменту їхнього паразитування на хворій людині. Укус паразита, сам по собі, не представляє ніякої небезпеки: зараження відбувається при роздавлюванні комахи й втиранні рідини, що витікає з неї, або її фекалій в ушкоджені ділянки шкіри при розчісуванні місця укусу.

Профілактика й лікування педикульозу

Для профілактики педикульозу є ефективними прості санітарно-гігієнічні правила: регулярно митися, стригти волосся, проводити зміну й прання натільної й постільної білизни, систематично чистити верхній одяг, постільні приналежності, регулярно прибирати приміщення. Не користуватися чужими гребінцями, головними уборами й одягом.

В ліквідації вошивості важливу роль відіграє, активна позиція кожної людини, особливо батьків, прищеплення дітям гігієнічних навичок в сім’ї тощо.

Необхідно пам'ятати, що без лікування педикульоз не пройде. Поступово хворі звикають до сверблячки, не звертають увагу й заражають здорових людей.

При підозрі на платяний педикульоз варто звернутися в лікувальну установу по місцю проживання (поліклініка, шкірно-венерологічний диспансер), медичний працівник якого дасть направлення на обробку й подасть заявку в спеціалізовану установу дезінфекційного профілю на обробку ваших речей і квартири (дезінсекцію).

При підозрі на лобковий педикульоз (фтіріоз) для обробки й лікування наслідків варто звернутися в шкірно-венерологічний диспансер за місцем проживання.

При головному педикульозі обробку можна провести самотужки, для чого купити в аптеці противопедикульозний засіб і строго за інструкцією провести обробку голови.

При виявленні вошей на будь-якому ступені розвитку (яйце, личинка, доросла воша) ефективною є дезінсекція, що проводиться одночасно, знищуючи вошей безпосередньо як на голові, тілі людини, так і на його білизні, одязі (протягом 1 доби).

Дезінсекційні заходи по боротьбі з вошами включають механічний, фізичний та хімічний методи боротьби.

Механічний метод звільнення від вошей та їх яєць проводиться шляхом вичісування густим гребенем, обстригання або гоління. Волосся збирається на папір і спалюється. Перед вичісуванням волосся промивається теплим 5-10% розчином столового оцту, голова зав'язується хусткою або рушником, експозиція 30 хвилин - 1 година. Після цього полегшується вичісування яєць вошей.

Із фізичних методів обробки використовують чищення речей, обробку високою температурою (кип’ятіння, прасування або обробка в спеціальній дезкамері). Завошивлену білизну кип’ятять у 2% розчині кальцинованої соди протягом 15 хвилин (5л води на 1 кг білизни), прасують з обох сторін, звертаючи особливу увагу на шви, зборки та інше. При необхідності повторну обробку роблять через 7-12 днів.

Проводять санітарну обробку людини, зміну натільної і постільної білизни, а також обробку контактних.

Хімічний метод — це використання хімічних речовин - інсектицидів (педикулоцидів). Для дезінсекції вошей використовуються педикулоциди, які зареєстровані МОЗ України та дозволені до використання. Асортимент педикулоцидів в аптечній мережі різноманітний: лосьйони "Ніттіфор", "Педилін", "Лавінал", водно-мильна емульсія бензил-бензоату 20%, крем-бензил- бензоату 25%, аерозолі "Пара плюс", "Спрей-пакс" тощо.

Спосіб застосування усіх вищезгаданих препаратів полягає в наступному - на волосся наносять необхідну кількість препарату (в залежності від густоти та довжини волосся), зав'язують голову поліетиленовою хусткою і рушником, витримують відповідний час згідно з інструкцією, промивають проточною водою з милом або шампунем. Після цього на волосся наносять теплий 5-10% столовий оцет, зав'язують поліетиленовою хусткою і рушником, витримують 30 хвилин, полощуть у проточній воді, після чого вичісують густим гребінцем загиблих вошей та їх яйця "гниди". При необхідності повторну обробку роблять через 7-12 днів.

Обробку вважають закінченою, коли на волоссі та одязі повністю відсутні воші і гниди. Якщо в сім’ї, класі залишились діти або дорослі з вошами (гнидами), тобто є джерело, оточуючі будуть уражені педикульозом. Тому, при виявленні педикульозу у дитини, огляду, а при необхідності, і обробці, підлягають усі члени сім’ї та контактні по класу, групі.

Миття шампунем голови без застосування препаратів і прання білизни без кип’ятіння не звільнить від вошей і гнид.

Обробка педикулоцидами дітей до 5 років, вагітних жінок, матерів-годувальниць, людей з пошкодженою шкірою, тяжко хворих заборонена. У цих випадках доцільно використовувати механічний засіб звільнення від вошей.